Блог Геннадия Балашова

 

a63f3b8a86b33a81becfb50e17adf27b.jpg

Трагедия по-украински и по-английски

Вчера в Англии произошло два террористических акта. Возле парламента автомобиль протаранил толпу. На территории парламента неизвестный открыл стрельбу. Убито несколько человек, включая самих террористов. Премьер-министр Великобритании Тереза Мэй заявила, что специальное положение вводиться не будет. «Мы будем вместе двигаться вперёд, никогда не сдаваясь перед терроризмом и не позволяя ненависти и злу разделить нас», — сказала Мэй. Королева Великобритании выразила соболезнования родственникам погибшим и поблагодарила полицию за работу.

Политическая верхушка Англии не называла предполагаемых виновных. Известно только, что один из террористов — мужчина азиатской внешности. Будет проведено скрупулёзное расследование, и лишь затем обнародуют информацию. А до тех пор Лондон продолжает свою привычную жизнь.

На следующий день в центре Киева просто посреди улицы убивают экс-депутата Госдумы РФ. Киллер делает несколько выстрелов, охранник депутата отстреливается, но это уже не спасает его начальника. Вороненков убит. Президент Украины сразу же выступает с обвинением: «… это акт государственного терроризма со стороны России. Явный почерк российских спецслужб, который раньше неоднократно проявлялся в европейских столицах». Параллельно с этим взрываются склады с боеприпасами в Харьковской области, и Пётр Порошенко тут же называет это диверсией.

Как будто две разные планеты, два разных мира.

Там, где англичанин будет продуманно действовать, принимая удар с достоинством, украинец кричит и винит во всех грехах руку Кремля. Вполне может быть, что убийство депутата Госдумы в Киеве — дело рук путинской клики. Может быть, что пожар на складах был подстроен. Не в этом дело! Пока не проведено расследование, делать громкие заявления, особенно на фоне ситуации на юго-востоке Украины, недопустимо.

Процитирую Терезу Мэй: «Террористы метили в сердце нашей столицы, где люди, представляющие все национальности, религии и культуры, сходятся в знак уважения к ценностям свободы, демократии и свободы слова… Однако сегодня я хочу ясно заявить то, о чём находились причины говорить и ранее: любая попытка поколебать эти ценности с помощью насилия и террора обречена на поражение». Слова мудрого политика, объединяющие народ перед лицом трагедии и террористической угрозы. К сожалению, наш истеблишмент выбрал патриотическую истерию. Это удобно.

В Великобритании так же, как и в Украине, есть категория людей, настроенных агрессивно, готовых перейти на истошный ор и обвинения. Толпа одинакова везде. Разница в том, что правительство Англии ведёт за собой народ, а украинское правительство потакает и разжигает истерию. Наш истеблишмент не опережает население в развитии, не несёт более прогрессивных ценностей, а волочится вместе с ним.

Balashov.com.ua

 

Открыть

Миру мир в Україні

Раніше або пізніше ми будемо змушені замислитися над питанням, хто винен у війні та що робити. Це ключові питання для подальшого розвитку, для самої можливості розвитку країни.

Усунемо причину — скінчиться війна.

Народ України усвідомить, чиїми руками робиться лихо. Але коли саме це трапиться? Адже наші мізки щоденно промиваються пропагандою терору, загрозою втрати державних територій, виправдання домінування однієї групи людей над іншою (наприклад, за мовною ознакою). Думка про мир наразі не є актуальною серед широких верств населення. ЗМІ здійснюють шалений тиск на суспільство, подаючи тему ворожнечі у патріотичних кольорах.

Я й сам під час Євромайдана був настроєний дуже категорично — усунути озброєних бойовиків з Росії та припинити економічні стосунки з окупантом. Після мого особистого відвідання Криму, під час якого побував у полоні, зі сцени Майдану я дозволив собі такі вислови, що Слідчий комітет Росії завів на мене кримінальну справу...

Проте час йшов. Крим було анексовано без супротиву, наче українська влада й не бачила, що відбувалося на півострові. У Донецькій та Луганській областях почалися бойві дії. Країну очолив новий президент. У Верховну Раду прийшли «нові обличчя». А внутрішня криза тільки поглиблювалась. Далі були жахливі новини про обстріли, руйнування, гуманітарні лиха у зоні АТО, «котли», людські втрати, гіркі історії. І час йшов...

Три роки потому я кажу зовсім інші речі, ризикуючи виставити себе у невигідному, непатріотичному світлі. Але Україні, її народові, потрібен мир. Війна ж вигідна лише тим, хто на ній наживається.

Давайте замислимось, від кого залежить те, що кажуть з телевізора, що пишуть у газетах? Правильно, від власників ЗМІ. А хто є власниками найбільш популярних ЗМІ країни? Політично-фінансові клани. Загугліть «власники телеканалів Україна» і ви отримаєте повний перелік ключових персоналій. Це ляльководи, які запустили псевдопатріотичну істерію, дозволили проповідувати на своїх інформаційних ресурсах, що одна частина країни є більш моральною та «правильною», ніж інша. Новини забиті кадрами війни та хибними висновками щодо того, хто винен (кремлівський агресор, а не помилки власної влади), і що робити (брати міжнародні кредити). За ними повторюють депутати, політичні сили, патріотичні батальйони, за якими стоять все ті ж могутні люди. Як зручно робити піар на патріотизмі, мрії про воєнну відсіч та славетну перемогу, бо цим досить легко виправдати свою бездіяльність.

Україна понад усе. Однак патріотизм — дуже зручне середовище для перебування людей, які мають на меті заробити на війні. І про це необхідно пам’ятати, щоб не стати жертвою маніпуляції.

І над всім цим стоїть президент, чий образ дуже далекий від голуба миру. У нього ті ж гіпертрофовано патріотичні, войовничі настрої. Жодного разу я не чув від президента заклику до обговорення (хоча б обговорення!), чого хоче населення Криму та Донбасу, чи можливо вирішити конфлікт мирним шляхом. Напевно тому, що це невигідно. Напевно тому, що більшості населення не подобається, що окрім нас існує ще й «інша» Україна із своїми політичними та мовними вподобаннями, яка прагне до економічної автономності. Подобається нам це, чи ні, ми не можемо вимагати від частини українського населення позбавитися їхніх відмінностей, тому що це прямий шлях до роз’єднання та подальшого занепаду.

Росія напхала Донбас військовою технікою та озброєними силами. У РФ є ресурси та можливості вести військові дії довго та криваво. Можливо, українські збройні сили, або те, що від них залишилось після десятиліть безвідповідальної діяльності, зібрали би всі ресурси в кулак і дали відсіч. Та на це немає політичної волі. Тому війна триває. І це також час усвідомити.

У війні винна вся політична еліта України, як винна й у крайній бідності населення, корумпованості, зростаючому державному борзі.

Хоча війна у нас гібридна, людські трагедії справжні.

Україні потрібен мир.

  

Balashov.com.ua

 

Открыть




Содержание страницы

Метки

Интересы
Политическая психология, политический психоанализ и др.

Blog Live

8 дн назад дискобссон комментирует запись - Создавать либертарианцев


8 дн назад Tyler Durden комментирует запись - Создавать либертарианцев


8 дн назад Tyler Durden комментирует запись - Создавать либертарианцев


9 дн назад дискобссон комментирует запись - Создавать либертарианцев


9 дн назад Едуард Демерзель комментирует запись - Создавать либертарианцев


9 дн назад дискобссон комментирует запись - Создавать либертарианцев


10 дн назад Едуард Демерзель комментирует запись - Создавать либертарианцев



RSS: хто винен
ОБОЗ.ua